На Афоні час спливає інакше. Тут, серед вікових монастирів і гірських стежин, наші воїни знаходять те, що втратили на війні – спокій душі.
Монахи не ставлять зайвих питань. Вони просто моляться поруч, ділять хліб і тишу. І в цій тиші воїни чують себе вперше за довгий час. Відпускають біль, страх, гнів.
Афонська благодать – це не диво миті, а повільне зцілення. Крок за кроком, молитва за молитвою. Тут душа відновлюється, як тіло після рани.
І коли воїни повертаються додому, вони несуть із собою частинку цього святого спокою. 
